Г.Квітка-Основ’яненко – перший прозаїк нової української літератури

Г.Квітка-Основ’яненко – перший прозаїк нової української літератури

Григорій Квітка-Основ’яненко —  один з видатних письменників до шевченківського періоду. Народився 18 листопада 1778 року у сім’ї відставного прапорщика Федора Івановича Квітки в селі Основа на околиці Харкова. Був другим сином.

Його твори користуються популярністю, їх читають і добре знають.

Загострюються класові суперечності, складні умови суспільного і культурного життя – все це вплинуло на  творчість Квітки-Основ’яненка.Він звернувся до української мови в прозі, у Григорія Квітки був великий інтерес до народу, народної творчості. Уже в перших своїх епіграмах (жанр сатиричної поезії дотепного , дошкульного змісту з несподіваною кінцівкою (пуантом) висловлює думку, що українською мовою можна писати і прозу.

Альманах «Утренняя звезда» і  «Супліка до пана іздателя» (перший твір українською мовою Квітки) – біли спрямовані проти тих, хто принижував можливості української мови в літературі, адже її здобутки можна використовувати не лише в гуморі та ліриці, а й у прозі, створюючи серйозні твори.

Уже в «Салдацькому  патреті» виявляється творча своєрідність Квітки – увага до деталей при змалюванні окремих сцен.

Г.Квітка-Основ’яненко – перший прозаїк нової української літератури

Г.Квітка-Основ’яненко – перший прозаїк нової української літератури

У своїх повістях Квітка-Основ’яненко спирається на досягнення реалістичної прози і, змальовуючи картини життя селянства, подає правдиві картини їх побуту, звичаїв. Письменник використовує народні пісні, обряди, намагається показати, що селяни наділені чудовими моральними якостями.

Але поряд з реалізмом Квітка продовжує традиції сентименталізму (повісті «Маруся», «Сердешна Оксана»).

Г.Квітка-Основ’яненко – перший прозаїк нової української літератури

Г.Квітка-Основ’яненко – перший прозаїк нової української літератури

Реалізм – літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ.

Сентименталізм – напрям у європейській літературі другої половини 18 – початку 19ст., що характеризується прагненням відтворити світ  почуттів простої людини і викликати у читача співчуття до героїв.

Схожі записи

Мітки , , , , , , , , . Закладка постійне посилання.