Леся Українка Весна зимова

Леся Українка Весна зимова

Леся Українка

1871 — 1913

Весна зимова

 читати в повному обсязі

Тихо i тепло, так наче i справдi весна.
Небо неначе спалахує часом вiд мiсяця ясного свiтла,
Мiняться бiлi хмаринки то срiблом, то злотом.
Ледве на мiсяць наплине прозорая хмара,
Коло на нiй засiяє, мов одсвiт далекий веселки.
Зорi мiж дрiбними хмарками наче таночки заводять.
Снiг на верхів’ї узгiр’я блищить так яскраво,
Що видяеться не раз, мов займаються раптом вогні вартовi.
Матовим срiблом бiлiють дахи на будинках,
Тіні рiзкi вирiзняють балкони, тонкi балюстради,
А кипариси мiж ними здаються високими вежами замків
Листя широке магнолiй, важке, нерухоме,
Кованим срiблом здається;
Тiнь фантастична латанiй лягла на блискучий помiст мармуровий.
Лаври стоять зачарованi, жоден листок не тремтить.

Тихо в садку, тихо в мiстi, бо пiзня година.
Вже й на горi, у будинках вогнів небагато лишилось
Злотом червоним горiти. Скрiзь тихо,
Тiльки потiк невидимий гiрський, як млиновеє коло, шумить,
Пiсня часами озветься десь, ледве лунає…
Часом на вулицi люди проходять безгучно, мов тіні,
Море далеко лелiє так нiжно, як мрiя.
Легкi тумани серпанками соннi долини вкривають.
Тихо i тепло… I сон не бере, i робота не йде.

Я походжаю по свому балконi, що довгий, високий,
Мов корабельний чердак. Видко звiдти всi гори,
Хiба широкий намет i далекеє море,
Звiдти легше й думкам розлiтатись по всiх українах…

Довго я так походжала, а мрії та думи снувялись,
Мов на коловротi прядиво тонке; порветься та й знову прядеться.
Часто лiтали думки мої в сторону рiдну, —
Снiгом повита, закована льодом, лежить вона ген за горами.
Iншiї гори згадались менi, вулицi iншi й будинки,
Тiльки той самий ясний мiсяченько освiчує їх в сю хвилину.
Хто там спить? хто не спить? в кого в вiкнi видко свiтло?.

Раптом чогось я згадала велику, сувору будову,
Брами з важкими замками, сторожу й високу ограду,
А за оградою — вас, мiй товаришу, в клiтцi тюремнiй.
Що, коли ви не спите в сю хвилину?
Що, коли мiсяць крiзь грати освiчує стiни порожнi
Свiтлом холодним i жаским? Ви, може, в вiкно подивились,
Може, вам видко при мiсяцi мiсто, i вулицi, й гори…
Сон не бере, i робота не йде, нiч така ясна i — довга…

Раптом зiйшла я з балкона i дверi засунула мiцно.
Тяжко чогось менi стало в тому чарiвному садочку,
Зорi чогось затремтiли, i небо стемнiло,
Може, туман застелив, може, погляд у мене змiнився.

Ялта, 1898.

Запис знаходиться в підрозділі вірші Лесі Українки.

Схожі записи

  • Леся Українка Мій шляхЛеся Українка Мій шлях Леся Українка 1871 — 1913 Мій шлях  читати в повному обсязі На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала, А хто стрічався на шляху зо мною, Того я щирим […]
  • Леся Українка CONTRA SPEM SPERO!Леся Українка CONTRA SPEM SPERO! Леся Українка 1871 — 1913 CONTRA SPEM SPERO! Без надії сподіваюсь (лат.)  читати в повному обсязі Гетьте, думи, ви хмари осінні! Тож тепера весна золота! Чи то так у жалю, в […]
  • Леся Українка В магазині квітокЛеся Українка В магазині квіток Леся Українка 1871 — 1913 В магазині квіток  читати в повному обсязі В великому місті в розкішну теплицю Дівчина прийшла молода, Бо серцем почула весну-чарівницю, Шуміла весняна […]
  • Леся Українка Тиша морськаЛеся Українка Тиша морська Леся Українка 1871 — 1913 Тиша морська  читати в повному обсязі В час гарячий полудневий Виглядаю у віконце: Ясне небо, ясне море, Ясні хмарки, ясне сонце. Певне, се країна […]
  • Леся Українка Досвітні вогніЛеся Українка Досвітні вогні Леся Українка 1871 — 1913 Досвітні вогні  читати в повному обсязі Ніч темна людей всіх потомлених скрила Під чорні, широкії крила Погасли вечірні огні. Усі спочивають у сні. Всіх […]
Мітки , , , , , , , , , , , , , , , , , . Закладка постійне посилання.