Мова автора і мова персонажів. Літературна мова і мова художньої літератури.

Мова автора і мова персонажів. Літературна мова і мова художньої літератури
загрузка...

Теорія літератури

Мова автора і мова персонажів

Літературна мова і мова художньої літератури

У творах літератури розрізняють мову автора і мову персонажів (мова кожної дійової особи своєрідна). Мова автора і мова дійових осіб відмінні, бо вони виконують у творі різні функції.

Мова автора – це мова розповіді й опису, прямої храктеристики, авторських відступів, а також це мова ліричного героя ( в її особливостях, інтонаціях, емоційному забарвленні виразно виступає образ автора, виявляється його ставлення до дійсності).

Мова автора характеризується індивідуальним стилем, який виявляється в особливостях манери автора, особливостях використання ним лексики народної мови, своєрідності образних висловів, синтаксичної будови речень. Все це становить творчу своєрідність.

Мова письменника зумовлена і розвитком літературної мови і особливостями стилів, характерних для літературних напрямів, для тих чи інших літературних шкіл.

Мова персонажів – є важливим засобом типізації та індивідуалізації, тобто характеристики героїв. Людям різних епох, соціального стану, місцевості, віку і т.д. властиві певні особливості. Вони виявляються і в складі лексики, і у фразеологічних зворотах, і у характері  інтонації, і у вимові слів, звуків і т.п. (наприклад: І.Котляревський “Наталка Полтавка”). Індивідуалізація мови стосується і епічних, і драматичних творів. Письменник намагається знайти в мові різних людей характерні для них риси і художньо це відтворити. У зв,язку з цим важливу роль відіграють у художніх творах діалоги, внутрішні монологи. Кожен персонаж твору характеризується також і особливостями своєї лексики, а саме: загальнонародними словами, діалектизмами, професіоналізмами, характерними фразеологічними зворотами, улюбленими висловами, приказками  тощо.

Мова автора і мова персонажів. Літературна мова і мова художньої літератури

Мова автора і мова персонажів. Літературна мова і мова художньої літератури

Поняття “мова літературна” і “мова художньої літератури” не тотожні.

Літературна мова – це не тільки та мова, якою написані художні твори, а й мова публіцистики, преси, науки, школи; це мова, норми якої зафіксовано в словниках.

Мова художньої літератури базується на нормах літературної мови, але письменник не обмежується лише тими словами і граматичними формами, які встановлені як норми лутературної мови. У мові художніх творів трапляються відступи від цих норм і вони виправдані, якщо зумовлені художніми завданнями, а саме: прагненням змалювати явища і предмети з усіма властивими їм відтінками, в їх неповторній своєрідності. Внаслідок цього письменники вживають нелітературну лексику. Смислових і емоційних відтінків надають словам і висловам також різні засоби словотворення і словосполучення (наприклад: Гулак-Артемовський, байка “Рибка” – є слово “підвечіркувать”;  “Пан та Собака – “спать попхався” – авторське).

Для того, щоб дізнаватися про нову інформацію на сайті “Українська література. Теорія літератури. Готуймося до іспиту та ЗНО з української літератури.” підпишіться на RSS.

загрузка...

Схожі записи

Мітки , , , , , , , , . Закладка постійне посилання.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>