Олесь Гончар (1918 — 1995 ). Життєвий та творчий шлях.






Талановите слово Олеся Гончара, його громадська діяльність, чесна й мужня письменницька позиція, знайнли найвище пошанування в історії української літератури.

ДАТАПОДІЯ
3 квітня 1918 рокуНародився Олександр  Гончар у слободі Суха Полтавської області у сім’ї робітників Терапія Сидоровича та Тетяни Гаврилівни. Батько – працює у колгоспі (де загинув від німецької бомби), мати – на заводі металевих виробів.
1921 рікПомерла матір, хлопець переїхав до бабусі та дідуся.
З 1925 рокуВчився у рідному селі, потім у с.Хорішках.
1933 рікПісля закінчення семирічної школи працював у редакції районної газети «Розгорнутим фронтом».
1933 – 1937 рр.Навчався в Харківському технікумі журналістики ім.М.Островського; по закінченні працював учителем у с.Мануйлівка, потім – в обласній молодіжній газеті «Ленінська зміна».
З 1937 рокуПочав друкуватися (оповідання) в «Літературній газеті», «Піонерії», «Комсомольці України», «Молодому більшовикові». Поступив на філологічний факультет Харківського університету.
1938 – 1941 рокиСтворені новели «Іван Мостовий», «Черешні цвітуть», «Орля», повість «Стокозове поле».
1941 рікЗ третього курсу Харківського університету в лавах студентського батальйону добровольцем пішов на фронт, був двічі поранений. Нагороджений орденами «Слави», «Червоної Зірки», трьома медалями «За відвагу», медаллю  «За оборону Києва».
1945 рікДемобілізувався з армії, оселився у старшої сестри в Дніпропетровську. Закінчив Дніпропетровський університет у 1946р., працював асистентом кафедри української літератури, переїхав до Києва, вступив до Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка АН України; у журналі «Україна»  надрукував романтичне  оповідання «Модри Камень».
1946 – 1947рр.Написав романи «Альпи», «Голубий Дунай» (Державна премія СРСР, 1948р.), «Злата Прага» (Державна премія СРСР, 1949р), які склали трилогію «Прапороносці», уперше опубліковану в журналі «Вітчизна».
1947 – 1959 рр.Вийшли: повість «Земля гуде», збірки оповідань «Новели», «Весна за Моравою», «Південь», «Чари-комиші» та ін., повісті «Микита Братусь»(1951), «Щоб світився вогник», романи-дилогія «Таврія»(1952), «Перекоп» (1957), книги  нарисів «Зустрічі з друзями»(1950, про Чехословаччину), «Китай зблизька».
1959 – 1971 рр.Є головою правління Спілки письменників України.
1959 – 1986 рр.Секретар правління Спілки письменників СРСР, депутат Верховної Ради СРСР та УРСР.
1960 рікРоман «Людина і зброя», отримав Державну премію УРСР ім.Т.Г.Шевченка 1962р.
1961 рікВийшла книга нарисів «Японські етюди»
1963 рікРоман у новелах «Тронка» (Ленінська премія, 1964)
1968 рікОпублікований роман «Собор» — гостропроблемний твір, перейнятий аналітичним критичним пафосом, спрямований проти серйозних суспільних вад. Проблемно-філософський роман, який складається з 26 розділів
1970 – 1976 рр.Створив твори: роман «Циклон» (1970), збірник статей «Про наше письменство»(1972), повість «Бригантина» (1973), роман «Берег любові» (1976).
1973 рікОчолив Український республіканський комітет Захисту миру, став членом Всесвітньої Ради Миру.
1978 рікОбрано академіком АН УРСР, присуджено звання Героя Соціалістичної праці.
1980 рікРоман «Твоя зоря» отримав Державну премію 1982р.
1986 рікОпубліковано  повість «Далекі вогнища»,  новели «Корида», «Чорний яр», «Двоє вночі», повість «Спогад про океан».
1990 рікВийшов з КПРС (вступив 1946р.)
1993 рікМіжнародний біографічний центр у Кембріджі (Англія) визнав Гончара «Всесвітнім інтелектуалом 1992 – 1993 років».
14 липня 1995рокуПомер Олесь Гончар, похований у Києві на Байковому кладовищі.
2005 рікПрезидент України присвоїв Олесю Гончару звання Герой України (посмертно)




Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *