Олесь Гончар (1918 – 1995 ). Життєвий та творчий шлях.

Загрузка...

Талановите слово Олеся Гончара, його громадська діяльність, чесна й мужня письменницька позиція, знайнли найвище пошанування в історії української літератури.

ДАТА ПОДІЯ
3 квітня 1918 року Народився Олександр  Гончар у слободі Суха Полтавської області у сім’ї робітників Терапія Сидоровича та Тетяни Гаврилівни. Батько – працює у колгоспі (де загинув від німецької бомби), мати – на заводі металевих виробів.
1921 рік Померла матір, хлопець переїхав до бабусі та дідуся.
З 1925 року Вчився у рідному селі, потім у с.Хорішках.
1933 рік Після закінчення семирічної школи працював у редакції районної газети «Розгорнутим фронтом».
1933 – 1937 рр. Навчався в Харківському технікумі журналістики ім.М.Островського; по закінченні працював учителем у с.Мануйлівка, потім – в обласній молодіжній газеті «Ленінська зміна».
З 1937 року Почав друкуватися (оповідання) в «Літературній газеті», «Піонерії», «Комсомольці України», «Молодому більшовикові». Поступив на філологічний факультет Харківського університету.
1938 – 1941 роки Створені новели «Іван Мостовий», «Черешні цвітуть», «Орля», повість «Стокозове поле».
1941 рік З третього курсу Харківського університету в лавах студентського батальйону добровольцем пішов на фронт, був двічі поранений. Нагороджений орденами «Слави», «Червоної Зірки», трьома медалями «За відвагу», медаллю  «За оборону Києва».
1945 рік Демобілізувався з армії, оселився у старшої сестри в Дніпропетровську. Закінчив Дніпропетровський університет у 1946р., працював асистентом кафедри української літератури, переїхав до Києва, вступив до Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка АН України; у журналі «Україна»  надрукував романтичне  оповідання «Модри Камень».
1946 – 1947рр. Написав романи «Альпи», «Голубий Дунай» (Державна премія СРСР, 1948р.), «Злата Прага» (Державна премія СРСР, 1949р), які склали трилогію «Прапороносці», уперше опубліковану в журналі «Вітчизна».
1947 – 1959 рр. Вийшли: повість «Земля гуде», збірки оповідань «Новели», «Весна за Моравою», «Південь», «Чари-комиші» та ін., повісті «Микита Братусь»(1951), «Щоб світився вогник», романи-дилогія «Таврія»(1952), «Перекоп» (1957), книги  нарисів «Зустрічі з друзями»(1950, про Чехословаччину), «Китай зблизька».
1959 – 1971 рр. Є головою правління Спілки письменників України.
1959 – 1986 рр. Секретар правління Спілки письменників СРСР, депутат Верховної Ради СРСР та УРСР.
1960 рік Роман «Людина і зброя», отримав Державну премію УРСР ім.Т.Г.Шевченка 1962р.
1961 рік Вийшла книга нарисів «Японські етюди»
1963 рік Роман у новелах «Тронка» (Ленінська премія, 1964)
1968 рік Опублікований роман «Собор» – гостропроблемний твір, перейнятий аналітичним критичним пафосом, спрямований проти серйозних суспільних вад. Проблемно-філософський роман, який складається з 26 розділів
1970 – 1976 рр. Створив твори: роман «Циклон» (1970), збірник статей «Про наше письменство»(1972), повість «Бригантина» (1973), роман «Берег любові» (1976).
1973 рік Очолив Український республіканський комітет Захисту миру, став членом Всесвітньої Ради Миру.
1978 рік Обрано академіком АН УРСР, присуджено звання Героя Соціалістичної праці.
1980 рік Роман «Твоя зоря» отримав Державну премію 1982р.
1986 рік Опубліковано  повість «Далекі вогнища»,  новели «Корида», «Чорний яр», «Двоє вночі», повість «Спогад про океан».
1990 рік Вийшов з КПРС (вступив 1946р.)
1993 рік Міжнародний біографічний центр у Кембріджі (Англія) визнав Гончара «Всесвітнім інтелектуалом 1992 – 1993 років».
14 липня 1995року Помер Олесь Гончар, похований у Києві на Байковому кладовищі.
2005 рік Президент України присвоїв Олесю Гончару звання Герой України (посмертно)