Василь Барка. Голубиний міст

Загрузка...

Шкільна бібліотека

Василь Барка

Голубиний міст

читати

вірш

Стала в лазурі туча,
туча чорнокипуча.
Як корабель – загриміла, заплакала – як немовля…
спочуває їй земля.

Тим часом сонечко на небі чорні кайдани порозбивало,
порозбивало, в десять сурмок променистих заграло.

Шипшина щаслива, троянда радіє. Тільки верби зеленоволосі
в поривах печалі й досі; –
світлі краплі ронять, ронять сивий лист
на голубиний міст…

А там сизокрилі: – мир вам! – протуркотали,
пурхнули та й позникали.

От тоді-то, поправивши чорні шати,
дрозд почав чарувати.

Світиться в світі радість, як небо, велика.
Дерева славлять небо; навіть і терен-каліка.

Дитяточко переходило через міст,
узнало пісні добрий зміст.

– Люба птася! – тихо сказало,
рученькою привітало.

Голівонька русява. Одеженька – лілія рожева.
Славлять небо дерева.

Стелися в шумі клена-каштана,
над потоком піщана дорого…

О, свіжість несказанна
життя земного!