Євген Маланюк Варязька балада

Шкільна бібліотека

Євген Маланюк

Варязька балада

читати

вірш

Необорима соняшна заглада —
Віки, віки — одна блакитна мить!
Куди ж поділа, степова Елладо,
Варязьку сталь і візантійську мідь?

Від синіх меж до сіверських україн
Широчина нестримано росте,
Мов на бандурі велетенській грає
Співучим вітром припонтійський степ.

Гарячий день розлив пекуче злото
І сам втопивсь у соняшнім меду,
Й крізь спокій цей єдина ллється нота —
Блаженних бджіл в вишневому саду.

Лиш чорними очима хитрих вікон
Всміхнуться молодицями хати —
І знову степ пестить мої повіки,
І знову скитські баби і хрести.

Лиш, як крізь сон, майнуть крилаті вії
І ніч очей з-під п’явок гострих брів —
І знову — степ. Лишь де-не-де замріє
Архипелаг поснулих хуторів.

Дзвенить вода. Це він, це він синіє —
Балада хвиль — Дніпро. І на горі
Спить Київ — степова Олександрія —
Під злотом царгородських мозаїк.

Там обертав в державну бронзу владно
Це мудре злото кремезний варяг,
І звідтіля ж воно текло безвладно
Під ноги орд — на кочівничий шлях.

Гриміли десь козацькії литаври,
Віки несли не раз залізний дар, —
Він в холодку ж спочив у темній Лаврі,
Від мудрості знесилений Владар.

(А ти не довго гаялась в тривозі:
Сарматських уст — отруйний, п’яний мед
Ти віддала татарину в знемозі,
І чув твій сміх Батиєвий намет).

І далі, там, де беріг Кіммерії
Підніс коринфські обриси колон,
Де Херсонес замріяно біліє
І снить солодкий, вічний, синій сон,

Де кам’янисті межі скитських прерій
Врізаються в козацький буйний Понт
Причалом генуеських кондотьєрів,
Кінцем твоїх бурхливих перепон…

Отак лежиш — замріяно-безсила,
А сходить ніч — і відьмою вночі
Ти розгортаєш кажанові крила…
І, поки по гаях кричать сичі,

По болотах скрегочуть млосні жаби,
Шепоче тьма і стогне в снах Дніпро —
Летиш, страшна й розхристана, на шабаш —

Своїх дітей байстрючу пити кров…

…А з Чигрина й з Батурина в тумані
(Козацьке сонце тільки виплива)
Два гетьмани виходять мертві й п’яні,
І кожен довго плаче і співа.

Один зітха — єдиним зойком: «Тиміш», —
І проклина Виговського всю ніч,
А другий — той, що огрядніш
і стриманіш, —
На північ кида блискавками віч.

І чуть: «Чекай, бо ж — жодного респонсу,
Ти, Орлику, — гаряча голова!»
………………………………………………….
Коли ж, коли ж знайдеш державну
бронзу,
Проклятий край, Елладо степова?!.

Схожі записи

  • Євген Маланюк Одна пісняЄвген Маланюк Одна пісня Шкільна бібліотека Євген Маланюк Одна пісня читати вірш  В кінці греблі Шумлять верби... Бува, почуєш пісню і спахнеш Пекучим болем пізньої любові — І от — далечина Твоїх […]
  • Євген Маланюк ШевченкоЄвген Маланюк Шевченко Шкільна бібіотека Євген Маланюк Шевченко читати вірш  Не поет — бо це ж до болю мало, Не трибун — бо це лиш рупор мас, І вже менш за все — «Кобзар Тарас» Він, ким зайнялось і […]
  • Євген Маланюк МолитваЄвген Маланюк Молитва Шкільна бібліотека Євген Маланюк Молитва читати вірш Все упованіє моє На Тебе, мій пресвітлий раю… Т. Шевченко Воркував голубий Іордан за її плечима, Крильми срібними краяли вічну […]
  • Євген Маланюк. Характеристика творчостіЄвген Маланюк. Характеристика творчості. Євген Маланюк Біографія Характеристика творчості Поезії Маланюка притаманна філософічність, з чистими звертаннями до Бога і водночас міцними зв,язками із землею. Головна проблема […]
  • Тести для самоперевірки. Євген Маланюк. Життя та творчість.Тести для самоперевірки. Євген Маланюк. Життя та творчість. Тести для самоперевірки Євген Маланюк Життя та творчість ПИТАННЯ: 1. Де народився письменник? Коли? 2. Де навчався? 3. Ким був під час Першої світової війни? 4. Коли видрукував […]
Мітки , , , , , , . Закладка постійне посилання.