Поетичний синтаксис
Академік Виноградов писав: “Не слід вбачати в синтаксичному ладі художнього твору (це синтаксична будова речень і словосполучень) прямого і безпосереднього відбиття і змішувати синтаксичні форми з семантичним змістом мови”.
Синтаксичні конструкції визначають не семантичний зміст певних висловів, а характер інтонації: розповідь, запитання, наказ, вигук, прохання і т.п.
В інтонації розкривається суть висловів і речень, виявляється і емоційне забарвлення мовних відтінків. Характер інтоніції визначається не тільки і не стільки конструкцією окремого речення, скільки структурою тих органічних частин художнього твору, які дають якусь закінчену картину.
У художньому творі розрізняють інтонацію авторської розповіді та інтонацію мови дійових осіб. В інтонаціях авторської розповіді відбивається образ самого митця, його емоції щодо тих чи інших подій, явищ, людей. Особливо виразно змальовується образ автора в інтонаційно – синтаксичній організації мови ліричних творів і відстіпів.
У мові дійових осіб твору синтаксичні конструкції та інтонація, звичайно, не такі, як у розповіді автора, адже й вони зумовлені особливостями характеру. Мовна характеристика персонажів створюється насамперед змістом їх висловлювань. Але цей зміст не існує поза формою, в яку він втілений. Синтаксичні конструкції та інтонації мови персонажа є важливим чинником мовної його характеристики: розкриття особливостей вдачі, думок, переживань тощо.
Одиницею мови в синтаксисі є речення. Існують головні засоби синтаксичної організації мови, що надають мові емоційної виразності:
- граматичне оформлення речень;
- порядок слів у реченні;
- оформлення інтонвції речень.
Їх прийнято називати фігурами.
- Еліпсис (гр. “пропускання”) – це відсутність у реченні деяких його членів, які легко відновлюються читачем. Еліпсис необхідний для посилення емоційної виразновті, фіксуванні уваги на тому предметі, явищі, дії, які пропущене слово означає. Ця фігура побудована на основі порушення граматичних зв,язків між членами речення.
Наприклад: Т.Шевченко
… Там повіє буйнесенький, (пропущено слово “вітер,”
Як брат, заговорить… яке читач може відтворити )
- Інверсія (лат. “перестановка”) – це незвичайний порядок слів у реченні, необхідний для підкреслення слова або слів, на які падає логічний наголос.
Наприклад: Леся Українка
… Жити хочу. Геть думи сумні..
Зустрічається і такий прийом інверсії, як відокремлення слова від інших слів, з якими воно пов,язане.
Наприклад: П.Тичина
… І молоде із –зі гори
на конях покоління летить сюди…
Інверсивні форми властиві більше мові віршованій, ніж прозовій.
Інтонаційне оформлення речень у художній мові часто досягається за допомогою різних видів повторень (чи повторів)
Наприклад: Т. Шевченко
…Чорніше чорної землі (суміжне вживання
Блукають люди… слів одного кореня)
- Анафора (гр. “віднесення вперед”) – повтор слів на початку віршованих рядків чи абзаців. Анафора буває звукова, словесна, синтаксична.
Наприклад: Леся Українка
Знов весна і знов надії
В серці хворім оживають,
Знов мене колишуть мрії,
Сни про щастя навівають…
- Епіфора (гр. “віднесення далі”) – повторення слів або вислову, що стоїть у кінці строфи чи абзацу.
Наприклад:В.Симоненко
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні…
- Поетичне кільце – повторення однакових слів на початку речень, абзаца чи строфи.
Наприклад: В.Симоненко
Ми думаємо про вас в погожі літні ночі,
В морозні ранки і вечірній час,
І в свята гомінкі, і дні робочі.
Ми думаємо, правнуки, про вас.
- Паралелізм народних пісень – зіставлення двох явищ способом паралельного їх змалювання. Посідає перехідне місце між фігурами і тропами.
Наприклад: народна пісня
Ой у лузі червона калина
Похилилася,
Чого ж наша славна Україна
Зажурилася.
- Антитеза (гр. “протиставлення”) –основою експресії вислову в антитезі є контрастність явищ.
Наприклад: Леся Українка Люди мучились, як в пеклі,
Пан втішався, як у раї…
Ухудожніх творах, особливо в ліричних, часто зустрічаються специфічні звороти, а саме: риторичні запитання, звертання, оклики.
- Риторичні запитання –запитання, які не потребують відповіді або містять її у собі.
Наприклад: М.Рильський
Хто може випити Дніпро?
Хто властен виплескати море?
Хто наше злото – серебро
Плугами кривди переоре?..
- Риторичні вигуки – це слова чи словосполучення, які передають радість, гнів, обурення, інші почуття.
Наприклад: Леся Українка
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани…
- Риторичні звертання – це звертання до неживих предметів, абстрактних понять чи відсутніх людей.
Наприклад: М.Рильський
О земле рідна! Знаєш ти
Свій шлях у бурі, у негоді!
Риторичні запитання, вигуки, і звертання надають мові урочистого, піднесеного звучання.