Леся Українка 1871 — 1913 Мрії читати в повному обсязі У дитячі любі роки, Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вік лицарства. Тільки дивно, що не принци, Таємницею укриті, Не вродливі королівни Розум мій очарували.
Леся Українка 1871 — 1913 Тиша морська читати в повному обсязі В час гарячий полудневий Виглядаю у віконце: Ясне небо, ясне море, Ясні хмарки, ясне сонце. Певне, се країна світла Та злотистої блакиті, Певне, тут не чули зроду, Що бува негода в світі!
Леся Українка 1871 — 1913 Співець читати в повному обсязі Пишно займались багрянії зорі Колись навесні, Любо лилися в пташиному хорі Пісні голосні; Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса, І усміхалась весняним привітом Натури краса.
Леся Українка 1871 — 1913 Надія читати в повному обсязі Hi долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну, Поглянути ще раз на рідну країну,
Леся Українка 1871 — 1913 Мій шлях читати в повному обсязі На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала, А хто стрічався на шляху зо мною, Того я щирим серденьком вітала: “Самій недовго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті”. Я йду шляхом, пісні свої співаю; Та не шукайте …
Леся Українка 1871 — 1913 Легенда читати в повному обсязі Було колись в одній країні: Сумний поет в сумній хатині Рядами думи шикував; Вони й «рівнялись», мов піхота, аж тут співця взяла охота — і він їм крила подавав. Крилами думоньки тріпочуть, Порядку слухати не хочуть, Розбили всі шеренги вмить! І врозсип те крилате військо …
Леся Українка 1871 — 1913 Конвалія читати в повному обсязі Росла в гаю конвалія Під дубом високим, Захищалась від негоди Під віттям широким. Та недовго навтішалась Конвалія біла, — І їй рука чоловіча Віку вкоротила.
Леся Українка 1871 — 1913 Зоря читати в повному обсязі В небі місяць зіходить смутний, Поміж хмарами вид свій ховає, Його промінь червоний, сумний Поза хмарами світить-палає. Мов пожежа на небі горить, Землю ж темнії тіні вкривають, Ледве промінь прорветься на мить, Знову хмари, мов дим, застилають.
Леся Українка 1871 — 1913 Досвітні вогні читати в повному обсязі Ніч темна людей всіх потомлених скрила Під чорні, широкії крила Погасли вечірні огні. Усі спочивають у сні. Всіх владарка ніч покорила. Хто спить, хто не спить, — покорись темній силі! Щасливий, хто сни має милі! Від мене сон милий тіка… Навколо темнота тяжка, Навколо …
Леся Українка 1871 — 1913 В’язень читати в повному обсязі Сидить в темниці в’язень самотний І скрізь блукає поглядом, смутний: То по закуренім низькім склепінню, То по стіні, по брудному камінню. Над головою в нього розпустила Нудьга свої широкі сиві крила. А думка рветься в той широкий світ, Його вкрива тепер весняний цвіт… “Забудь той …