Пантелеймон Куліш До рідного народу… скорочено

Пантелеймон Куліш До рідного народу... скорочено




Пантелеймон Куліш

«До рідного народу…»

скорочено

короткий зміст

До рідного народу,

подаючи йому український переклад

Шекспірових творів

Я ридаю, як згадаю

Діла незабуті

Предків наших, тяжкі діла!

Якби їх забути,

Я оддав би веселого

Віку половину!

Оттака-то слава наша.

Слава України!

Шевченко

 

Народе без пуття, без честі і поваги,

Без правди у завітах предків диких,

Ти, що постав з безумної одваги

Гірких п’яниць та розбишак великих!

 

Єдиний скарб у тебе — рідна мова,

Заклятий для сусідського хижацтва:

Вона твого життя міцна основа.

Певніша над усі скарби й багатства.

 

Се голос луччих предків з домовини.

Тих душ святих, що марно погибали

У злигоднях Великої Руїни,

Котру старці твоїм тріумфом звали.

 

О варваре! покинь тріумфувати

Та зчервоній од сорома тяжкого:

Що всі сусіде мають що назвати,

А ти своїм не назовеш нічого.

 

Пантелеймон Куліш До рідного народу... скорочено
Пантелеймон Куліш До рідного народу… скорочено

Що захопив єси серед руїни.

Забрав усе великий твій добродій;

Жене тебе неволя з України,

Із рідним словом тулишся мов злодій.

 

На ж зеркало всесвітнє, визирайся,

Збагни, який ти азіат мізерний,

Своїм розбоєм лютим не пишайся.

Забудь навіки путь хижацтва скверний

І до сім’ї культурників вертайся.

 

Загрузка...