Пригоди Дениска

Пригоди Дениска



Дениско – це звичайний хлопчик. Як усі, має сенсорний телефон, ноутбук, планшет …

Як і завжди, він сидів за ноутбуком. Ні не грав. Хлопець робив проект на урок природознавства. Усе було спокійно – аж раптом…

«Піліп!» — відгукнувся ноутбук. Це було смс . «Привіт» – було написано там. «Хто це?» – подумав Денис.

  • Я Рома, – почулася відповідь.

«Чи читає думки через комп’ютер?!» – здивувався хлопчик.

На моніторі з’явилися слова: «Дай,будь ласка, свої дані».

Денис міркує: «Ніколи не думав, що Рома буде писати через e-mail. І фотка його».  Тому хлопець набрав усі дані і хотів відправити…

  • Не роби цього, Денис!

Хлопець обімлів.

— Хто тут?! – він злякався не на жарт. – Нікого ж не було вдома!

— Я друг твого ноутбука – привид Чіп.

— Де ти?

— Я невидимий тут, а у світі Комп’ютерів видимий.

— Зрозуміло…

— Давай я тобі дещо покажу! – крикнув з куточка кімнати привид. – Дай мені руку!

Денис не встиг подати руку,  як новий прикольний друг затягнув його у світ «Computer».

  • Це мій кабінет, – сказав Чіп з темряви. – Ой я ж не включив світло!





Дениско опинився у великій, просторій та гарній кімнаті. Посередині стояв на великому столі комп’ютер, за ним йшов короткий коридор з дверима в бібліотеку. З лівого боку кімнати  було все, як у кімнаті відпочинку, а з правого – кухня.  Позаду хлопця був спортивний майданчик.

— Зараз цей твій «Рома» сидить і чекає, коли ти відправиш свої дані, – дуже серйозно вів Чіп. – Коли я тебе поверну, нічого не відсилай, зітреш своє невідправлене  повідомлення. І коли прийдуть батьки, розповіси їм про злодія, — привид затих. – І більше не роби так!

— Добре. Обіцяю, не буду робити так, – сказав Денис.

— Я тобі довіряю і без обіцянок, – усміхнувся новий друг. – Я закачаю тобі програму «Безпека Windows №1», – сів за комп’ютер Чіп, – вона невидима. А коли хтось підозрілий захоче щось зробити  на твоєму ноутбуці, програма повідомить про це.

— Спасибі, Чіпе. Ти найкращий друг!

— Денисе, я тебе проведу!  – і  привид переніс себе та хлопчика у світ людей.

— Чіп, давай, коли не буде батьків удома,  я запрошуватиму тебе в гості.

Привиду сподобалася ідея хлопчика.

«Клац!»  – це батьки Дениска прийшли .

— Ну, до побачення!- сказав Чіп.

— До зустрічі! – прошепотів  Дениско.

Привид щез у  ноутбуці.

Автор:
Пенковська Єлизавета,
учениця 6-го класу




Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *