Вже сумно вечір колір свій міняв
з багряного на сизо-фіалковий.
Я синій сніг од хати відкидав
і зупинився…
Чується плач, що відлунює, немов тисячі оркестрів. То плачуть сурми над померлим, яким гордилася вся країна. Ярославові довелося багато пережити, багато битися.
Герой відчуває роздвоєння: сум за померлим другом, похорон та разом спостереження над багатогранністю життя навколо.
![Павло Тичина Похорон друга скорочено](https://sp-ao.shortpixel.ai/client/q_glossy,ret_img,w_300,h_199/http://www.ukrlitzno.com.ua/wp-content/uploads/2012/12/Павло-Тичина-Похорон-друга-скорочено-300x199.jpg)
Висловлюється ненависть до фашистів.
Поряд ховають інших людей.
![Павло Тичина Похорон друга скорочено](https://sp-ao.shortpixel.ai/client/q_glossy,ret_img,w_200,h_273/http://www.ukrlitzno.com.ua/wp-content/uploads/2012/12/Павло-Тичина-Похорон-друга-скорочено-2.jpg)
Над труною виступають промовці, потім дають залп. Ліричний герой плаче за померлим другом.
Але життя продовжується, воно вічно відроджується, переходить у нові форми.