Іван Багряний Дівчині

Загрузка...

Шкільна бібліотека

Іван Багряний

Дівчині

читати

вірш

В час вечірній, час печальний
Я Тебе чекаю в храм мій –
У кімнаті сонця сальви
І махорки тиміям…

Ти прийди, моя далека,
Через хащі вечорові, –
Обернись хоч в тінь лелеки
І розправ крилаті брови.

Підніми очей зіниці,
Підведи до сонця профіль…
Ну, чого кричать так птиці,
На хрести чіпляють строфи?

Над Собором, як на релі,
Звуть вони Тебе юрбою, –
Архітектора Растреллі
Посилають за Тобою.
Посилають…
Голуб сизий –
Голуб сизий тихо тужить…
У кімнаті сонця ризи,
І Любов Надію кружить.

Сонця ризи…
– Сонце, сальви!
Сонце, танок!!! – Ти прийшла!
Розмальована, як мальва, –
Квіти, золото і шлак…

На плече коса, – ой, леле! –
Смуток сходить над бровою…
І Растреллі, і Растреллі
Йде, мов джура, за Тобою.

Ти усіх отак манила,
Неприречена нікому, –
У стрічках од скоростріла
І в диму пороховому.

Нецілована, незнана,
Недоклична – й все кохана,
Полум’яна й все похмура…
Вірний кінь слідом, як джура.

Мить прийшла, і мить відплила –
Провела лиш тінь знайому:
…У стрічках од скоростріла…
… і в диму пороховому…

Пропливла на сизім тлі
Й знову канула в імлі.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Вибухає ніч громами,
І земля дрижить у дзвоні.
За любов ми йшли фронтами,
Серце кинувши під коні.

Гомін… Буря… Коні… Тіні.
Передзвони. Перегули…
В далині розбитій, синій,
Там ми молодість забули.

Розімчали коні серце.
Рознесли його степами.
Аж під хмари в буйнім герці
Стала молодість стовпами.

Коні… Тіні… Передзвони.
Перегуки. Канонада…
Хтось підкови срібні ронить.
Погасає…
Тоне…
Пада…

Догорає, догорає
Синій вечір десь за краєм.

Обернулась, не сказала.
І, не сказана, пропала.
І немає…

Поховав в далекій рудні.
Придавили зір повіки.
Діти буднів, діти буднів
Розвіталися навіки.

За любов у громі криці
Загубивсь твій ніжний профіль…
Ну, чого кричать так птиці,
На хрести чіпляють строфи?!

Путь далека. Путь нелегка.
Непроглядна. Недоклична.
Загубилась тінь лелеки…
Беатріче… Беатріче!..

В час вечірній, час печальний
Я тебе чекаю в храм мій. –
У кімнаті сонця сальви
і махорки тиміям…

1925