Талановите слово Олеся Гончара, його громадська діяльність, чесна й мужня письменницька позиція, знайнли найвище пошанування в історії української літератури.
| ДАТА | ПОДІЯ |
| 3 квітня 1918 року | Народився Олександр Гончар у слободі Суха Полтавської області у сім’ї робітників Терапія Сидоровича та Тетяни Гаврилівни. Батько – працює у колгоспі (де загинув від німецької бомби), мати – на заводі металевих виробів. |
| 1921 рік | Померла матір, хлопець переїхав до бабусі та дідуся. |
| З 1925 року | Вчився у рідному селі, потім у с.Хорішках. |
| 1933 рік | Після закінчення семирічної школи працював у редакції районної газети «Розгорнутим фронтом». |
| 1933 – 1937 рр. | Навчався в Харківському технікумі журналістики ім.М.Островського; по закінченні працював учителем у с.Мануйлівка, потім – в обласній молодіжній газеті «Ленінська зміна». |
| З 1937 року | Почав друкуватися (оповідання) в «Літературній газеті», «Піонерії», «Комсомольці України», «Молодому більшовикові». Поступив на філологічний факультет Харківського університету. |
| 1938 – 1941 роки | Створені новели «Іван Мостовий», «Черешні цвітуть», «Орля», повість «Стокозове поле». |
| 1941 рік | З третього курсу Харківського університету в лавах студентського батальйону добровольцем пішов на фронт, був двічі поранений. Нагороджений орденами «Слави», «Червоної Зірки», трьома медалями «За відвагу», медаллю «За оборону Києва». |
| 1945 рік | Демобілізувався з армії, оселився у старшої сестри в Дніпропетровську. Закінчив Дніпропетровський університет у 1946р., працював асистентом кафедри української літератури, переїхав до Києва, вступив до Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка АН України; у журналі «Україна» надрукував романтичне оповідання «Модри Камень». |
| 1946 – 1947рр. | Написав романи «Альпи», «Голубий Дунай» (Державна премія СРСР, 1948р.), «Злата Прага» (Державна премія СРСР, 1949р), які склали трилогію «Прапороносці», уперше опубліковану в журналі «Вітчизна». |
| 1947 – 1959 рр. | Вийшли: повість «Земля гуде», збірки оповідань «Новели», «Весна за Моравою», «Південь», «Чари-комиші» та ін., повісті «Микита Братусь»(1951), «Щоб світився вогник», романи-дилогія «Таврія»(1952), «Перекоп» (1957), книги нарисів «Зустрічі з друзями»(1950, про Чехословаччину), «Китай зблизька». |
| 1959 – 1971 рр. | Є головою правління Спілки письменників України. |
| 1959 – 1986 рр. | Секретар правління Спілки письменників СРСР, депутат Верховної Ради СРСР та УРСР. |
| 1960 рік | Роман «Людина і зброя», отримав Державну премію УРСР ім.Т.Г.Шевченка 1962р. |
| 1961 рік | Вийшла книга нарисів «Японські етюди» |
| 1963 рік | Роман у новелах «Тронка» (Ленінська премія, 1964) |
| 1968 рік | Опублікований роман «Собор» — гостропроблемний твір, перейнятий аналітичним критичним пафосом, спрямований проти серйозних суспільних вад. Проблемно-філософський роман, який складається з 26 розділів |
| 1970 – 1976 рр. | Створив твори: роман «Циклон» (1970), збірник статей «Про наше письменство»(1972), повість «Бригантина» (1973), роман «Берег любові» (1976). |
| 1973 рік | Очолив Український республіканський комітет Захисту миру, став членом Всесвітньої Ради Миру. |
| 1978 рік | Обрано академіком АН УРСР, присуджено звання Героя Соціалістичної праці. |
| 1980 рік | Роман «Твоя зоря» отримав Державну премію 1982р. |
| 1986 рік | Опубліковано повість «Далекі вогнища», новели «Корида», «Чорний яр», «Двоє вночі», повість «Спогад про океан». |
| 1990 рік | Вийшов з КПРС (вступив 1946р.) |
| 1993 рік | Міжнародний біографічний центр у Кембріджі (Англія) визнав Гончара «Всесвітнім інтелектуалом 1992 – 1993 років». |
| 14 липня 1995року | Помер Олесь Гончар, похований у Києві на Байковому кладовищі. |
| 2005 рік | Президент України присвоїв Олесю Гончару звання Герой України (посмертно) |
