Теорія літератури. Тропи як спеціальні засоби образності мови.

Теорія літератури. Тропи як спеціальні засоби образності мови

Теорія літератури

Тропи, як спеціальні засоби образності мови

У конкретно – життєвому зображенні дійсності, яке дають твори літератури, важливу роль відіграють спеціальні засоби образності мови. Вони допомагають письменнику втілити в словесну форму конкретні уявлення про предмети і вислови, своє ставлення до них. Це завдання виконують не тільки слова і словосполучення, вжиті у прямому значенні, а також слова і вислови, вжиті у переносному значенні, які називаються тропами (з гр. “зворот”).

В основі тропа лежить перенесення ознак одного предмета, явища, дії на інші. За допомогою такого перенесення мова художнього твору набуває особливого забарвлення і яскравості. Це відбуваєтьяся тому, що троп дає не те означення предмета чи явища, яке стало звичним, а підносить ознаки, які звичайно не виступають на перший план.

Перенесення ознак одного предмета, явища, дії на інші відбувається у тропах за різними принципами. Відповідно до цього визначають різні види тропів.

  • порівняння – полягає у змалюванні особливостей предмета, явища, дії способом зіставлення з іншим, в якому ці особливості різко виявляються.

Наприклад: Т.Шевченко “Катерина”

Попід горою, яром, долом,

Мов ті діди високочолі,

Дуби з гетьманщини стоять…

Метафора та її види

Одним з найпоширеніших тропів є метафора (гр. “перенесення”). Це образний вислів, в якому ознаки одного предмета чи дії переносяться на інший за подібністю.

Наприклад: М.Коцюбинський

Там море дере свою синю одежу об скелі на білі клапті

Отже, метафора є ніби приховане порівняння. У художній мові метафора – явище образного мислення, бо збуджує і збагачує уяву, надає сприйманню емоційного забарвлення. Метафори надзвичайно різноманітні.

Види метафор:

* уособлення (персоніфікація) – образний вислів, у якому ознаки неживої істоти або людини переносяться на неживий предмет, явище.

Наприклад: Леся Українка. “Осінь”

Рветься осінь руками кривавими

До далекого сонечка любого…

Т.Шевченко

Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою…

  • алегоричний образ (гр.  “іносказання”) – все зображене має переносне значення. Алегоричними є байки (можуть бути і ліричні твори. Алегорична мова здобула назву “езопівської”.
  • символ (гр. “умовний розпізнавальний знак”) – споріднений з алегорією троп. Якщо основне в алегоричному образі є те, що він відтворює якусь сторону життя за подібністю, то символ – образ умовний. Розвинулись символи з усної народної творчості на основі паралелізму: червона калина – дівчина; сокіл – парубок. Широко застосовував образи – символи у своїй творчості Т.Шевченко: степова могила – символ героїчного минулого українського народу; буйний вітер – символ волі; тополя – самотня дівчина; барвінок – символ дівочої чистоти,
  • оксюморон (оксиморон) (гр. “нісенітниця”) – поєднання слів протилежного значення

Наприклад: дорослі діти, живі мерці, невесело сміявся.

Теорія літератури. Тропи як спеціальні засоби образності мови

Теорія літератури. Тропи як спеціальні засоби образності мови

Метонімія та її види

Це друга велика група тропів.

Метонімія – (гр.”перейменування”) – це образний вислів, в якому предмет або явище змальовується способом заміни назвою іншого предмета чи явища, зв,язаного з першим зовнішнім чи внутрішнім зв,язком.

У метонімії предмети та явища зіставляються не за подібністю, а за реально існуючим між ними зв,язком. Метонімія, як засіб образного відтворення дійсності, дуже поширена в хідожніх творах.

Існує декілька різновидів метонімії:

1)Заміна найменування людей назвою місця, де вони перебувають; країни, де живуть.

Наприклад: У роки війниУкраїна протягнула руку допомоги    поневоленим народам

2)Заміна найменування дійової особи назвою дії, яку вона виконує; назвою предмета, що її характеризує або виділяє з інших.

Наприклад: П.Тичина

Перо моє пісні мережить…

3)Зображення дії чи стану одним моментом.

Наприклад: Стала б я на рушник та не знаю з ким.

4)Заміна ім,.ям автора його творів

Наприклад: читати Франка

* синекдоха – один з поширених видів метонімії – образний вислів, заснований на кількісному зіставленні предметів, явищ; на заміні частиною цілого, одним предметом сукупності їх.

Різновиди синекдохи:

1)    Вираження однорідної сукупності відповідним словом в однині

Наприклад: П.Тичина

Вдарив  революціонер – захитався світ…

2)    Заміна цілого частиною

Наприклад: В.Сосюра

Вже поставила турбіну міцна робочого рука

3)    заміна родового поняття видовим і навпаки

Наприклад: Ой піду я понад Дунаями

* перифраз (гр. “опис, переказ”) – це такий образний вислів, в якому назва предмета чи явища замінюється описом його ознак

Наприклад: замість Т. Шевченко можна сказати – овтор поеми “Наймичка”.

* гіпербола (гр. “перебільшення”) – образний вислів, який становить художнє пербільшення розміру, сили, значення предмета, явища.

Наприклад: Леся Українка

Хотіла б я вийти у чистеє поле,

Припасти лицем до сирої землі,

І так заридати, щоб зорі почули,

Щоб люди вжахнулись на сльзи мої…

* літота (гр. “простота”) – образний вислів, який становить художнє применшення.

Наприклад: хлопчик — мізинчик

Іронія та сарказм

  • іронія (гр. “прихована насмішка”) – це образний вислів, у якому слово чи група слів набувають значення протилежного основному.

Іронія є засобом висміювання життєвих явищ.

Наприклад: …Еней, таку уздрівши цяцю, не знав зі страху, де стояв…

Відтінки іронії – вона буває добродушною, з відтінками співчуття.

  • сарказм – (гр. “терзання”) – угідлива, зла, гірка іронія.

Наприклад: Т.Шевченко

…Застукали сердешну волю та й цькуємо…

Епітет

Епітет (гр. “прикладка”) – це художнє означення, яке дає образне змалювання якоїсь ознаки предмета чи явища, або передає емоційне ставлення до них.

За способом змалювання ознак предметів і своїми художніми функціями епітети бувають різні:

1) Одні з них лише підкреслюють якусь характерну ознаку предмета чи явища (сизай орел, карі очі, біле личко);

2) Інші епітети пояснюють ту чи іншу ознаку відповідно до життєвої ситуації і певного художнього завдання (Леся Укріїнка: “…Все, все покину, до тебе полину, Мій ти єдиний, зламаний квіте…”);

3) Є група епітетів, які передають лише емоції, пов,язані з даним предметом чи явищем у певній життєвій ситуації (А.Малишко: “Ти знов мені снишся на стежці гіркої розлуки…”).

У народній творчості вживається багато постійних епітетів (сира земля, буйні вітри, темна нічка). Народнопісенні епітети зустрічаються і у творчості поетів – Котляревського, Шевченко, Франка.

Але традиційних, постійних епітетів у літературі мало.

Дуже багато авторських епітетів. Творцем авторських епітетів був Т.Шевченко.

Наприклад: очі голубі, аж чорні; нукчемне море; рожева зоря; кругле листя.

Найчастіше епітети витажаються прикметниками. Але бувають і епітети – іменники, зокрема, прикладки (сестра – голубонька, хлопці – молодці).

Схожі записи

Метки: , , , , , . Закладка Постоянная ссылка.